Березова Рудка
Стежками історії
Село Березова Рудка знаходиться на правому березі річки Перевід, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Крячківка, на протилежному березі - село Вечірки. По селу протікає пересихаючий струмок з великою загатою. Навколо села багато іригаційних каналів та Березоворудське водосховище.
Засноване в 1717 році гетьманом Іваном Скоропадським. У 1752 році село у нащадків гетьмана викупили Закревські і зробили своїм родовим помістям. Через нього пройшло п'ять поколінь Закревських. В Березовій Рудці вони проживали до революції 1917 року. Чоловіки родини несли державну службу і жили в Петербурзі, а по виходу на відпочинок поверталися в село. До того — воно було їх літньою резиденцією.
Березову Рудку п'ять разів за життя відвідав Тарас Шевченко (у 1843—1846 роках).
У 1923-1931 роках село було адміністративним центром однойменного району.
У часи німецької окупації 18 травня 1942 року у Березовій Рудці розстріляно 21 єврея.[1] З 1 вересня 1942 до 18 вересня 1943 року село входило до складу Пирятинського ґебіту.
У зводі пам'яток Пирятинського району записані наступі об'єкти:
- Березоворудський - гідрологічний заказник місцевого значення (природа)
- Парк - ботанічна пам’ятка природи місцевого значення (природа)
- Археологічний комплекс: Селище І, курганний могильник І, давньоруський час (археол.)
- Поселення І, епоха бронзи, рання залізна доба (археол.)
- Поселення II, епоха бронзи, рання залізна доба, пізнє середньовіччя (археол.)
- Поселення III, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, рання залізна доба, ранньослов’янський час, пізнє середньовіччя (археол.)
- Поселення IV, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, рання залізна доба, пізнє середньовіччя (археол.)
- Курганний могильник II (археол.)
- Курганний могильник III (археол.)
- Курганний могильник IV (археол.)
- Курган І (археол.)
- Курган II (археол.)
- Курган III (археол.)
- Курган IV (археол.)
- Курган V (археол.)
- Курган VI (археол.)
- Курган VII (археол.)
- Курган VIII (археол.)
- Братська могила радянських військовополонених, мирних жителів (1942) (іст.)
- Братська могила радянських воїнів (1941,1943), пам’ятний знак полеглим землякам (1957) (іст.)
- Земської школи будинок (1915) (іст.)
- Могила радянського воїна (1943) (іст.)
- Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932 - 1933 pp. (іст.)
- Пам’ятник Ульянову (Леніну) Володимиру Іллічу (1987) (іст.) - демонтовано
- Пам’ятник Шевченку Тарасу Григоровичу (2001) (мист.)
- Садиба Закревських
Один із чотирьох на Полтавщині парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Тут зростає понад 40 видів дерев та чагарників, дуб віком 600 років, під яким, за переказами, любив відпочивати Т. Г. Шевченко під час неодноразового перебування у Березовій Рудці. Майже на 25 га посаджено яблуневий сад. Є невеликий став, на ньому — два штучні острівки, засаджені плакучими вербами.
Народний історично-краєзнавчий музей в селі був створений в 1974 році.
Він включає могильник доби Київської Русі XII століття і палацово-парковий комплекс в стилі провінційного класицизму садиби Закревських кінця XVIII— початку XIX століття. Комплекс складається з палацу Закревських (1838), парку (пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення) площею 45 га та піраміди—усипальниці родини Закревських (1899).
На базі меморіальних кімнат діє народний музей. Господарський дім нині слугує навчальним закладом (Березоворудський коледж).
Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень заніс село Березова Рудка до Переліку найважливіших історичних сіл України та їхніх пам'яток.
У 1843 і 1845-1847 роках Тарас Шевченко часто їздив у Березову Рудку в гості до братів Закревських, особливо заприятелював він з В.Закревським.
Тут він також зустрічався з дружиною Платона Закревського, в яку був закоханий — Ганною.
В цьому селі Шевченко в 1843 році намалював портрети Платона Закревського, Ганни Іванівни Закревської та Віктора Закревського.
На споруді колишнього палацу Закревських встановлено меморіальну дошку про перебування Тараса Шевченка в селі Березова Рудка.
В селі народився український поет-пісняр Дмитро Луценко.
Щорічно в селі проводиться обласне пісенно-мистецьке свято «Осіннє золото».
У 2016 році започатковано етнографічний фестиваль «Свіччине весілля», мета якого: збереження та популяризація народних традицій, мистецької спадщини, а також сприяння розвитку зеленого туризму.
«Свіччине весілля» — етнографічний фестиваль, що започаткувала творча родина Завітайлів в 2016 році в селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області. Саме на Семена (14 вересня) – наші предки вшановували вогонь, аби той допомагав їм працювати впродовж зимових вечорів. У народі це свято називали Свіччиним весіллям. Цього дня кожен майстер намагався «засидіти вечір» — розпочати якусь роботу.
За козацьких часів на Семенів день хлопців уперше садовили на коней та приймали до парубоцької ватаги. Свіччине весілля було дійством вогнів та вертепів на базарах та ярмаркових площах. А ще цей вечір ознаменовував початок сільських вечорниць та хатніх посиденьок.
Етно-свято розраховане саме для творців, в рамках нього проводять майстер-класи з традиційних українських ремесел, давні обряди, читають лекції на етнографічні теми, влаштовують літературні читання та посиденьки біля вогнища, ярмаркування.
